В чому сенс життя? Задають собі це питання уми навіть з не надто розвинутою душою. Щоби не повторюватися, надалі буду опускати слово розум в сполученні з душою, адже духовно свідомими питаннями задається саме вона. Тобто ми – це душі, тіло – скафандр для виконання місій на цій або іншій планеті фізичного типу. Отже, якби банально це не звучало, проте відповідь в самому слові “життя”. Але з огляду на вищезгадане, то сенс у виконанні поставлених місій (див. “План”).
Життя – це наша робота, у земному розумінні цього слова. Ми маємо постаратися виконати її як найкраще, проте вже не за папірці у вигляді грошей, а за набагато цінніший духовний досвід. Тому не збирайте матеріальні цінності, адже їх не забереш з собою та й вони там не потрібні.
А от що нам потрібно, то це досвід. Ми як бджілки, збираючі мед. Наш мед – це досвід та нові знання, які дають, у результаті, мудрість. Мудрість для нас, а відтак і для Бога. Адже ми всі частина Бога, Який як найпрекрасніше намисто, розкинув нас як намистини по землі, для здобуття мудрості. Ви скажете, що Бог же всезнаючий! І це вірно, проте це як теорія і практика. Ми під час нашої місії, власне, здобуваємо практику. Можна багато разів описувати щось на словах, але достатнього одного разу, щоб відчути це.
Після проходження практики, коректується теорія, після чого інші душі зможуть використати вже оновленні знання для досягнення ще кращих результатів. Цей колообіг і є нашим основним сенсом життя, а ціль – досягнути абсолютної любові, якою є Бог! Дехто скаже, що ми частинки Бога і маємо унаслідувати абсолютну любов до всього, адже ми частинки одного Цілого. Проте, перевірка нашої любові у різноманітних обставинах, ще раз показує, – теорія без практики неповноцінна.