Перед самим втіленням, нам закривають доступ до пам’яті. Це робиться для того, щоб відголоси минулих місій не заважали теперішній. Має бути повна концентрація на виконанні взятої місії.
Знаючи хто ми і для чого прийшли в цю “школу життя” – все було б занадто легко… Виглядало б наче шкільні шпаргалки: вони допоможуть пройти урок, а сам учень засвоїть лише частину знань теми. Схоже на “ведмежу послугу”, яка в підсумку завдасть шкоди вже під час роботи. Логічно також і те, що пам’ятаючи де ми жили, з ким та що нажили ми б захотіли повернутися до тих місць і тих людей. Таким чином, теперішня та минулі місії перепліталися б, унаслідок чого – низька ефективність місії. Мало того, доходило б до анекдотичних ситуацій: деякі матеріальні уми, які й так застрягли у вирві матеріальних цінностей Землі, поверталися б на місце своїх нажитків та стверджували, що це все їхнє надбання:)
Варто зазначити, що нас не залишають, як вам здасться, на одинці в цьому бурхливому світі. Окрім пам’яті у душі є духовний зв’язок з Богом. Схожий на пуповину. Ми це називаємо інтуїцією. До того ж, ми залишаємося індивідуальними Божими іскрами. Наші риси характеру та рівень розвитку не залежать від пам’яті!
Відключення пам’яті все-таки має один “побічний ефект”… але, погодьтеся, і найкращі ліки його мають:) Проте, це скоріше духовний відбір. Цей ефект видно на людях з низьким рівнем розвитку душі: сірі та темні. Через те, що вони не повертаються Додому (див. Світле та Темне), вони геть забувають про Бога та в результаті – про любов та місії. Наша основна місія – нагадати їм, хто вони, звідки та для чого живуть.